Дитяча анестезіологія

Види анестезії в дитячій хірургії

Залежно від складності процедури та індивідуальних особливостей дитини дитячі лікарі-анестезіологи застосовують:

• Місцеву анестезію
• Седацію, або медикаментозний сон
• Загальну анестезію, або наркоз.

Місцеву анестезію застосовують, в основному, в стоматології та косметології, при накладенні швів після травм і при проведенні невеликих хірургічних втручань. При місцевій анестезії блокується чутливість нервів на певній ділянці тіла. Пацієнт при цьому залишається в свідомості.

Седація передбачає введення пацієнта в стан медикаментозного сну за допомогою спеціальних препаратів. Її застосовують, коли сильне знеболення не потрібно, а достатньо зниження свідомості. При седації пацієнт «засинає», у нього знижується м’язовий тонус і рефлекси, але дихання і інші життєво важливі функції не порушуються. Медикаментозний сон вважається більш безпечним, ніж загальний наркоз, і сьогодні застосовується частіше.

Наркоз застосовують при складних хірургічних операціях. При загальній анестезії відбувається пригнічення центральної нервової системи, тимчасовий параліч м’язів і нервових закінчень, відсутність реакції на зовнішні подразники і біль. Для підтримки дихання пацієнту потрібна штучна вентиляція легенів.

При проведенні седації або загальної анестезії лікар-анестезіолог залишається з пацієнтом протягом всієї операції, забезпечує підтримку життєдіяльності його організму і успішне виведення з медикаментозного сну або наркозу відразу після закінчення процедури.

Коли потрібна консультація дитячого анестезіолога

Перед проведенням операції або іншої процедури, що вимагає знеболення, дитину повинен оглянути дитячий анестезіолог. На консультації фахівець вивчає історію хвороби, оцінює стан здоров’я дитини і вирішує, який метод анестезії буде найбільш ефективним і безпечним в даному випадку. Також анестезіолог перевіряє, чи немає у дитини протипоказань до проведення обраної анестезії, а при їх виявленні підбирає інші препарати.

Перед проведенням седації або наркозу дитині призначають загальні аналізи крові та сечі, аналіз крові на визначення групи і резус-фактора, електрокардіограму, а також інші лабораторні та інструментальні дослідження.

Ретельна підготовка дозволяє виключити протипоказання, оцінити можливі ризики і підготуватися до проведення анестезії, щоб все пройшло бездоганно.