Міома і фіброма — це доброякісні новоутворення, що розвиваються на стінці або в слизовій оболонці матки. Тривалий час вони ростуть безсимптомно, не викликаючи ні болю, ні найменшого дискомфорту. Через це багато жінок навіть не знають про своє захворювання. Симптоми з’являються, коли пухлина досягає великого розміру і починає кровоточити, тиснути на суміжні органи і викликати різні ускладнення.
Багато фахівців не приділяють особливої уваги різновидам доброякісних пухлин, вважаючи важливим лише виключення злоякісного характеру новоутворення. Однак на практиці важливо розуміти, чим відрізняється міома від фіброміоми, адже кожен з підвидів має свої структурні особливості, різну схильність до зростання і можливість регресу (всихання пухлини). Відповідно, тактика лікування також може відрізнятися.
Фіброма і міома — це не одне й те саме, але у всіх доброякісних пухлин є багато спільного. Вони розвиваються у жінок ближче до 40 років і старше. Згідно з підтвердженими даними, міоми зустрічаються у 25% жінок. Однак фахівці стверджують, що новоутворення є у набагато більшої кількості жінок — 70%, але вони залишаються невиявленими через відсутність проявів захворювання і, відповідно, звернень до лікаря.
Чим відрізняються міоми, фіброми та інші доброякісні новоутворення матки?
Діагноз міома матки – найбільш відомий. Це пов’язано з тим, що більшість новоутворень матки називають так для простоти й загального розуміння. Також поширені назви фіброміома та фіброма. Однак крім них ще виділяють лейоміоми та міофіброми. Як видно, всі терміни мають спільні компоненти, що говорить про спорідненість понять.
Головна відмінність між різними видами міом полягає в їх структурному складі. Доброякісні пухлини можуть проростати з м’язових клітин або міометрію, чи фіброзної, тобто сполучної тканини. Від того, які клітини переважають в пухлині, і залежить її вид.
Отже, давайте розберемося: фіброміома і міома — у чому різниця, і як розрізняються ці та інші новоутворення:
- Міома – це доброякісна пухлина, яка розвивається з м’язової тканини матки.
- Фіброма – це новоутворення, яке також почало розвиватися з волокон м’язів, але пізніше набуло фіброматозних структури, тобто основу фіброми складають клітини сполучної тканини.
- Лейоміома – це пухлина, що складається переважно з гладком’язових клітин.
- Фіброміома – новоутворення, в якому одночасно присутні і клітини міометрія, і клітини сполучної тканини, але кількість останніх переважає.
- Міофіброма – також складається з м’язових і фіброзних клітин, але в ній переважають тканини міометрія (м’язів).
Чим відрізняються прояви й тактика лікування міом, фібром і лейоміом?
Найчастіше як симптоматика, так і способи лікування міом і фібром та інших видів доброякісних утворень практично не розрізняються. При цьому одна важлива відмінність все ж є.
Новоутворення чутливі до рівня жіночих статевих гормонів, зокрема естрогенів. Розвиток пухлин в період перед клімаксом пояснюється тим, що в організмі вже починаються гормональні збої – одні гормони продовжують активно вироблятися, тоді як кількість інших знижується.
Головна відмінність міоми, фіброми і лейоміоми полягає в тому, що останні можуть регресувати. Це відбувається тільки у жінок після настання менопаузи, коли кількість статевих гормонів у рази зменшується.
Пухлина перестає отримувати підживлення і поступово ніби зменшується. У результаті під час УЗД лікар може помітити, що фіброматозні вузли або лейоміоми набули вигляду «кальцинатів» — невеликих щільних утворень. Важливо, що фіброми зменшуються повільно і не набагато, а лейоміоми, навпаки, активно піддаються інволюції.
Міоми в більшості випадків не схильні до такого регресу. У жінок репродуктивного віку вони не зменшуються, але інколи можуть сповільнювати свій ріст і роками не розвиватися, зберігаючи незмінну форму та розмір.
Фіброми та лейоміоми також не завжди регресують. Це більше виняток із правил, ніж саме правило. Сподіватися на нього, відмовляючись від лікування, не варто. Робити це можна тільки під наглядом лікаря, якщо він підтверджує, що пухлина не росте і не несе загрози ускладнень.
Що небезпечніше — фіброма чи міома? Все залежить від конкретної клінічної ситуації. Обидві пухлини можуть викликати ускладнення, порушувати якість життя, провокувати кровотечі та тиск на внутрішні органи. Тому в разі виявлення будь-якого типу новоутворення важливо своєчасно пройти діагностику і почати лікування.
Якого б різновиду не була пухлина, лікування проходити потрібно, в тому числі хірургічне (якщо є показання). Зараз новоутворення успішно видаляють малоінвазивними способами, при цьому матка жінки та її репродуктивні функції зберігаються.
Які симптоми викликають фіброми та міоми матки?
Практично всі новоутворення довгий час ростуть безсимптомно. Міома і фіброма матки не є винятком. Вони можуть розвиватися протягом кількох років, але ніяк не проявлятися. Якщо жінка не ходить на профілактичні консультації до гінеколога, вона не зможе навіть запідозрити наявність проблеми.
Симптоми міом і фібром з’являються, коли їхній розмір досягає 5-7-9 або більше тижнів вагітності. У цей час вона починає тиснути на сечовий міхур і пряму кишку.
Симптомами новоутворень можуть бути:
- відчуття тяжкості внизу живота;
- ниючий чи періодичний гострий біль;
- дискомфорт, біль під час або після статевого акту;
- нерегулярність менструального циклу;
- зміна характеру менструальних виділень (рясні або мізерні);
- кровотечі в середині менструального циклу;
- часті позиви до сечовипускання;
- відчуття печіння і свербіння при сечовипусканні.
Одним із головних симптомів є порушення менструального циклу. Міоми можуть викликати як затримку місячних, так і передчасний їх початок. Однак в останньому випадку, як правило, починається не природна менструація, а кровотеча. Пухлина може кровоточити сама або провокувати кровотечу прилеглих до неї тканин.
Також характерним є відчуття тяжкості та ниючого болю. Ознаки можуть бути схожими з початком менструації, але з’являтися в різні періоди циклу або зберігатися постійно.
Симптоми пов’язані зі збільшенням розміру новоутворення і тиску на суміжні органи. Оскільки фіброма має більш щільну структуру, вона може викликати сильніший дискомфорт, ніж міома. У тому числі її прояви можуть виникнути при меншому розмірі пухлини. Через щільність вона може сильніше тиснути на сечовий міхур і пряму кишку.
Лейоміоми ростуть, як правило, швидше, ніж інші види міом і характеризуються швидким посиленням симптоматики.
Одними із проявів новоутворень можуть бути безпліддя і викидні. Іноді пухлини ніяк не проявляються, але призводять до таких важких ускладнень.
При цьому чим відрізняється фіброма від міоми, важливо знати не тільки для постановки діагнозу, а й для вибору тактики лікування. Ризик переродження пухлин матки в рак доволі низький — згідно з даними досліджень, це відбувається не більше ніж у 1-2% випадків.
Як діагностують новоутворення
Для діагностики міом в гінекології проводять:
- огляд на кріслі з дзеркалами;
- трансвагінальне або трансабдомінальне УЗД органів тазу;
- комп’ютерну і магніторезонансну томографію;
- біопсію;
- цитологічне і гістологічне дослідження клітин.
Виявити наявність пухлини акушер-гінеколог може під час огляду пацієнтки на кріслі. Міоми та фіброми можуть розвиватися не тільки в матці, але іноді на її шийці, стінках піхви і в яєчниках. Лікар може побачити чи пальпувати пухлину, а також запідозрити її наявність, якщо матка збільшена, але жінка не вагітна. При пухлинах великого розміру у жінки може навіть збільшуватися живіт.
Основним методом діагностики новоутворень є УЗД органів тазу. Воно дозволяє виявити міому, визначити її розташування і кількість вузлів. Один з нових видів УЗД – еластіографія – також дозволяє визначити щільність тканин і, відповідно, характер новоутворення.
Визначити чи є пухлина міомою, фібромою або лейоміомою може тільки досвідчений лікар. У деяких випадках може знадобитися проведення КТ або МРТ для кращої візуалізації.
Також у разі виявлення новоутворень рекомендують робити біопсію. Вона передбачає вилучення зразка тканин і подальше проведення цитологічного та гістологічного дослідження. Це найбільш точний метод визначення характеру новоутворення. Саме з його допомогою можна точно розрізнити фіброму та міому — різниця між ними визначається за переважанням певного типу клітин.
Методи лікування міом, фібром і інших доброякісних пухлин
Метою лікування новоутворень матки є зупинка їх розвитку, зменшення розміру і купірування симптомів. Для цього застосовують медикаментозну терапію і хірургічні методики.
При міомах невеликого розміру часто застосовують гормональну терапію. Вона блокує ріст клітин і призводить до зменшення пухлини. Паралельно також призначають препарати для полегшення симптомів і поліпшення загального самопочуття.
Медикаментозній терапії найкраще піддаються лейоміоми, тому що вони більш залежні від коливань гормонального фону жінки. Фіброми та фіброміоми частіше вимагають хірургічного видалення.
Консервативне лікування застосовують при новоутвореннях розміром менше 12 тижнів вагітності.
Одним із сучасних і високоефективних методів є емболізація маткових артерій. Це малоінвазивна процедура, що передбачає перекриття артерій, по яких пухлина отримує кровопостачання. В результаті вона залишається без харчування і поступово зсихається.
Хірургічне лікування призначають у разі міом і фібром великих розмірів, а також за активного росту пухлин і яскраво вираженої симптоматики. У більшості випадків проводять малоінвазивні органозберігаючі гістероскопічні та лапароскопічні операції. Їх часто виконують в умовах денного стаціонару. Такі операції малотравматичні, дають змогу зберегти матку і репродуктивні функції жінки, а також запобігти рецидиву захворювання і розвитку ускладнень.
У медичному центрі ADONIS у Києві ви можете пройти діагностику лейоміом, міом і фіброміом на новому сучасному обладнанні, а також отримати консультації та за необхідності пройти лікування під наглядом акушер-гінекологів вищої категорії з багаторічним стажем роботи.
Чи можна провести профілактику міоми та фіброми?
Незважаючи на те, що фіброма і міома — це одне й те саме на перший погляд, на практиці ці доброякісні пухлини мають відмінності в структурі тканин і реакції на гормональні зміни. Проте обидві патології часто розвиваються безсимптомно і виявляються випадково під час гінекологічного огляду. Існують превентивні заходи, які допомагають знизити ризик їх виникнення або сповільнити ріст уже наявних вузлів.
Профілактика включає:
- Регулярні візити до гінеколога. Планові огляди та УЗД малого таза — ключ до раннього виявлення будь-яких змін у тканинах матки.
- Гормональний контроль. Своєчасне виявлення і корекція гормональних порушень, особливо рівня естрогену і прогестерону, може уповільнити або запобігти зростанню доброякісних пухлин.
- Раціональне харчування і вага. Надмірна вага підвищує навантаження на гормональну систему і може сприяти розвитку міоми.
- Збалансоване харчування з достатньою кількістю клітковини, вітамінів і антиоксидантів допомагає підтримувати гормональний баланс.
- Фізична активність. Регулярний рух покращує обмін речовин і знижує рівень стресу — одного з факторів, що впливають на гормональний фон.
- Контроль за рівнем стресу. Хронічний стрес може порушувати роботу ендокринної системи, підвищуючи ризик розвитку пухлин матки.
- Відмова від самолікування гормональними засобами. Використання гормональних препаратів без призначення лікаря може спричинити небажані наслідки, включно зі зростанням міоматозних вузлів.
Профілактика не гарантує повного захисту від міоми та фіброми, але дає змогу знизити ймовірність їхньої появи та мінімізувати ризики для жіночого здоров’я.
У клініках ADONIS досвідчені гінекологи проводять комплексну діагностику, допомагають визначити індивідуальні фактори ризику і складають персоналізовані плани профілактики та спостереження.
Записатися на консультацію та діагностику можна за номером контакт-центру: 0 800 707 707
