«Батьків, які не стикалися з проблемою аденоїдів у своїх дітей, небагато — отоларинголог клініки ADONIS Ягельский Євген Валентинович знає це не з чуток, — це найчастіша причина звернення до дитячого ЛОР-лікаря». Багато мам і тат в певний період виявляються перед непростими питаннями: «Як лікувати? Медикаментами або гомеопатією? Або відразу видаляти?» Вони втомлюються боротися з нескінченними проблемами, що атакують малюка. Часті інфекції, закладеність носа, дихання через рот, гугнявість, хропіння ночами — ці симптоми стають постійними супутниками дитини. Потім можуть приєднуватися головні болі, погіршення слуху і навіть зміни лицьового скелета. Як бути батькам у подібних ситуаціях? Давайте спробуємо розібратись.
Для початку бажано з’ясувати, що ж таке аденоїди, і яка їх роль?
Про це розповідає Ягельскій Євген Валентинович: «Аденоїди (або аденоїд) називають носоглоткову мигдалину, лімфатичний орган, який приймає участь в формуванні імунітету дитини. Він є у всіх дітей. Задача аденоїда — вловлювати бактерії, спори, гриби і віруси, які потрапляють при диханні в ніс і грузнуть в слизу. За допомогою цієї мигдалини організм вчиться боротися з цими збудниками, підбираючи специфічні речовини (антитіла) для боротьби з ними.
Особливо інтенсивно працють аденоїди під час знайомства дитячого організму з новим мікрокліматом. При народженні дитину захищає імунітет матері, тому він досить добре адаптується до мікроклімату будинку і своєї сім’ї. До першого року цей захист вичерпується, і імунна система залишається сам на сам з навколишнім світом. По приходу в дитячий сад або будь-який інший колектив на дитину обрушуються нові штами мікроорганізмів, принесені іншими дітьми зі своїх сімей. І, на жаль, не з кожним збудником дитина може сама швидко впоратися. Тому малюк, що рідко хворіє до саду, потім може почати частіше застуджуватись.
Що відбувається в цей час з аденоїдів? Він, як і вся порожнину носа, запалюється. І, як будь-яка інша запалена слизова оболонка, набрякає і активно виробляє слиз. Надлишок слизу, в поєднанні зі звуженням просвіту носа, провокує застій — головний ворог носа. Через зупинку або уповільнення транспорту слизу по носової порожнини бактерії починають активно розмножуватися, продукуючи токсини і безперервно атакуючи нашу слизову. Тривало існуючий застій слизу в носі може переходити в запалення пазух, вух, горла, стати причиною частого кашлю. Виникає порочне коло: запалена слизова оболонка носа і збільшені аденоїди гальмують слиз, а слиз з підвищеним вмістом бактерій і токсинів посилює запалення і набряк.
Основне питання при виборі тактики лікування — який розмір аденоїдів?
На жаль, аденоїди з різних причин (алергії, екологія, спадковість) може вирости великим і блокувати ніс або провокувати запалення в вухах. І тоді вердикт лікаря однозначний — потрібно видаляти.
Але дуже часто ми стикаємося з прикордонної ситуацією — розмір мигдалини немаленький, але вона поза запаленням нічому не заважає — ні диханню, ні транспорту слизу, не впливає на слухову трубу. А провокувати проблему може лише при захворюванні. Через те, що дитина на огляд доктора дуже рідко приходить у здоровому стані, в переважній більшості випадків лікарі стикаються з аденоїдитом — запаленням і збільшенням аденоїдів. І наш перший крок — медикаментозне лікування. Сольові промивання носа, протизапальна терапія іноді і антибактеріальне лікування (але, строго за показаннями і після огляду лікаря!).
І тільки після цього можна побачити справжній розмір аденоїдів, їх конфігурацію, розташування і вплив на гирлі слухової труби.
Якщо гланди можна легко розглянути, то аденоїди неозброєним оком можна побачити вкрай рідко. Ця мигдалина знаходиться по іншу сторону носа, в носоглотці.
У відділенні дитячої хірургії ADONIS використовують кілька методів огляду аденоїдів:
- Задня риноскопія — проводиться огляд носоглотки через рот за допомогою спеціального дзеркала і шпателя.
- Ендоскопічне обстеження носоглотки — огляд проводиться через порожнину носа за допомогою ендоскопа (довга трубочка з джерелом світла).
- Іноді застосовується пальцеве дослідження носоглотки, коли лікар визначає ступінь збільшення мигдалини на дотик.
- У деяких випадках для визначення ступеня збільшення аденоїдів лікар може направити на рентген або комп’ютерну томографію.
Крім перерахованих вище способів, застосовуваних лором, для діагностування стану аденоїдів не менш важливі ті симптоми, які можуть постійно спостерігати батьки. Тільки вони знають, як часто малюк дихає ротом, часто він щось перепитує, чи виникає хропіння або зупинка дихання ночами.
Розрізняють декілька ступенів збільшення аденоїдів:
- 1-й ступінь — аденоїди закривають одну третину носоглотки. У стані здоров’я — скарг немає. При захворюванні — невелике утруднення носового дихання, кашель (через стікання слизу в глотку), сопіння уві сні.
- 2-й ступінь — перекриті дві третини носоглотки. У стані здоров’я — скарг немає. При захворюванні: утруднення носового дихання, застій слизу або гною в носі, кашель. Можливі запалення вух, хропіння.
- 3-й ступінь — мигдалина закриває практично всю носоглотку (до 90%). Ця стадія характеризується різким утрудненням носового дихання і вдень, і вночі, змінами голосу, порушеннями слуху, повторюваними отити, синусити, запалення нижніх дихальних шляхів.
- 4-я ступінь — іноді виділяють і четверту стадію збільшення аденоїдів — повний блок носа. Ніс в таких випадках не дихає зовсім, і присутні всі вищеописані скарги.
Лікування аденоїдиту
Однозначного хірургічного лікування підлягає третя і четверта ступеня збільшення аденоїдів. В інших випадках, при правильному догляді за носом, дитина переросте проблему.
У клініці ADONIS створені всі умови для лікування і спостереження за маленькими пацієнтами з подібною проблемою: проводиться ендоскопічне обстеження, напрацьовані схеми протизапального медикаментозного лікування, застосовуються фізіотерапевтичні процедури.
При виявленні третього чи четвертого ступеня збільшення аденоїдів пропонується сучасне хірургічне лікування: ендоскопічна операція із загальним знеболенням (наркоз). Це поєднання — сучасне обладнання і адекватна безпечна анестезія — дозволяє хірургу повноцінно оглянути порожнину носа, носоглотки, прибрати фрагмент аденоїдів, який заважає диханню або вентиляції слухової труби і вуха.
Видалити аденоїди повністю через їх будови неможливо, та й не потрібно. Необхідно прибрати лише заважають фрагменти, щоб залишок органу продовжував свою роботу по формуванню імунітету, але не блокував транспорт слизу і слухові труби ні в стані здоров’я, ні при можливій застуді в майбутньому.
У переважній більшості випадків подібні операції проходять легко для дитини. Післяопераційні відчуття схожі скоріше на симптоми при легкої застуді. При цьому ніяких стресів для дитини. Через кілька годин після операції він активний, їсть, п’є і грає. Часто ввечері дитини можна відпустити додому.
«Аденоїди — це складна проблема, — каже Ягельскій Є.В., — яку можна вирішити лише спільно: якісне і дисципліноване лікування, повна узгодженість дій батьків, дитини і доктора. Цей стан іноді можна перерости. Хоча в деяких випадках для блага дитини потрібно погоджуватися на операцію. Мийте носи, лікуйтеся, приймайте мудрі рішення .
