Ендометріоз — це захворювання, яке асоціюється з розростанням і функціонуванням клітин ендометрію (внутрішньої оболонки матки) за його межами. Він може вражати будь-які тканини й органи жіночого організму, але найчастіше локалізується в зоні сечостатевої системи й очеревини.
При ендометріозі клітини ендометрію розростаються в нетиповому місці, але продовжують функціонувати як нормальна тканина. Вони чутливі до гормонів і кожен місяць відторгаються і виводяться з кров’ю. При цьому кров, що виділяється, не має відтоку і накопичується в ураженому органі. Це призводить до виникнення запалення, сильного болю та інших симптомів захворювання.
Ендометріоз — це доброякісне захворювання, яке не має нічого спільного з онкологічними патологіями. При цьому він може призводити до тяжких ускладнень і лікується, як правило, хірургічним методом, хоча в певних випадках можлива і консервативна терапія.
Симптоми ендометріозу
Ендометріоз не має специфічних ознак, за якими можна точно визначити діагноз без ретельної діагностики. Захворювання провокує появу загальних симптомів, що дозволяють запідозрити наявність патології в сечостатевій системі або інших органах черевної порожнини.
Симптомами ендометріозу є:
- Сильні болі внизу живота постійного або циклічного характеру;
- Збільшення тривалості менструації;
- Збільшення обсягу менструальних виділень;
- Незначні або рясні кровотечі в середині циклу;
- Поява болю під час і після статевого акту;
- Виділення крові після статевого акту;
- Порушення менструального циклу (не завжди);
- Проблеми із зачаттям;
- Невиношування вагітності.
Основним симптомом ендометріозу матки є збільшення тривалості й болючості менструації. Також іноді зустрічаються кров’яні виділення в середині циклу і болючі відчуття при статевому акті. Якщо крововтрата стає великою, також може відбутися зниження рівня гемоглобіну й виникнути загальна слабкість.
При ураженні ендометріозом інших органів біль може локалізуватися в відповідних ділянках. Також там може виникати почуття розпирання через скупчення менструальних виділень.
У рідкісних випадках зустрічається безсимптомний ендометріоз, який розвивається протягом тривалого часу, не викликаючи болю або інших симптомів, які змушують жінку відвідати жіночу консультацію і пройти діагностику та лікування.
Види ендометріозу
Ендометріоз класифікують по локалізації та ступеня розвитку.
За локалізацією виділяють:
- Генітальний;
- Екстрагенітальний.
При генітальному ендометріозі відбувається зростання ендометрію в шийці матки, маткових трубах, піхві та інших органах статевої системи.
Екстрагенітальний ендометріоз діагностують при ураженні органів черевної порожнини, зокрема кишківнику, печінки, жовчного міхура та інших.
За ступенем розвитку виділяють ендометріоз:
- I ступеня (поверхневі осередки захворювання);
- II ступеня (кілька глибоких вогнищ);
- III ступеня (багато глибоких вогнищ, кісти, спайки);
- IV ступеня (багато глибоких вогнищ, великі кісти, численні спайки, зрощення органів).
При розвитку ендометріозу відбувається утворення численних вогнищ захворювання, а також кіст, спайок і навіть зрощення внутрішніх органів. Практично в половині випадків в наслідок ендометріозу у пацієнток з’являється безпліддя.
Причини захворювання
Причини розвитку ендометріозу на сьогодні не виявлено. Існує понад 10 різних теорій, але жодна з них не має підтвердження.
Вважається, що ендометріоз розвивається при «випадковому» проникненні клітин ендометрію в інші органи через судини та лімфу. У таких випадках вони повинні знищуватися як чужорідні, але іноді цього не відбувається. Передбачається, що причиною може бути ослаблений імунітет. Також не останню роль відводять спадковому чиннику.
В останні роки частота ендометріозу значно збільшилася. Його діагностують у кожної 10-ї жінки. Зокрема ендометріоз виявляють більш ніж у 75% жінок з хронічними болями в області таза і 25% жінок з безпліддям, причому в більшості випадків воно є наслідком, а не причиною недуги.
Діагностика ендометріозу
Для діагностики ендометріозу проводять:
- УЗД органів тазу і черевної порожнини;
- МРТ, в тому числі з контрастуванням;
- Діагностичну лапароскопію.
УЗД є найменш інформативним методом при діагностиці ендометріозу. Більшість вогнищ хвороби на ньому не видно. Найчастіше застосовують МРТ з контрастуванням, яке дозволяє точно визначити місця вогнищ ендометріозу та оцінити ступінь розвитку хвороби.
В європейських країнах золотим стандартом діагностики ендометріозу вважається діагностична лапароскопія. В такому випадку це найбільш точний метод.
Методи лікування ендометріозу
Для лікування ендометріозу застосовують:
- Хірургічні методи;
- Гормональну терапію;
- Симптоматичну терапію.
Ендометріоз лікується в основному оперативно. Тільки хірургія дозволяє прибрати аномально розташовану тканину ендометрію.
Гормональна терапія застосовується рідше. У ряді випадків вона зупиняє розвиток ендометріозу і перешкоджає менструірованію тканини, проте після її скасування захворювання продовжує прогресувати.
Також при ендометріозі застосовують симптоматичне лікування, спрямоване на зняття больового синдрому.
Для видалення вогнищ ендометріозу і пов’язаних з ним кіст і спайок, які з’являються на більш пізніх стадіях захворювання, виконують, як правило, органозберігаючі операції, які проводять лапароскопічним шляхом, тобто через кілька невеликих отворів в черевній порожнині, необхідних для введення всередину ендоскопічних інструментів. Такі операції менш травматичні, ніж порожнинні, і вимагають менше часу на реабілітацію. Після їх проведення жінок відпускають додому з відділення оперативної гінекології вже на наступну добу.
При пізніх стадіях захворювання і складної локалізації ендометріозу пацієнтці може бути показана радикальна операція, яка супроводжується видаленням ураженого органу.
Методи лікування ендометріозу багато в чому залежать від стадії захворювання, на якому його діагностують. При своєчасному лікуванні прогноз сприятливий.
